Як капати Диоксидин в вухо при отиті у дітей і дорослих

Диоксидин – потужний препарат з антимікробними властивостями, що дозволяє перемогти різні інфекції, зняти місцевий набряк і запалення. Дане ліки нерідко застосовують в отоларингології. Закапувати Диоксидин в вухо рекомендується в тих випадках, коли інші медикаменти не показали своєї ефективності.

Про препарат

Диоксидин – антибактеріальний засіб, що має великий спектр активності. Його діюча речовина, гідроксиметилхіноксиліндіоксид, має бактерицидну і бактеріостатичну дію на наступні патогенні мікроорганізми:

  • шигели;
  • анаеробні бактерії;
  • стрептококи;
  • сальмонели;
  • стафілококи і інші.

Проводиться медикамент у вигляді мазі і розчину для зовнішнього, внутриполостного і внутрішньовенного застосування.

Більшість лікарів стверджує, що застосовувати Диоксидин для лікування хвороб органів слуху слід в крайніх випадках. Величезна кількість протипоказань та побічних ефектів змушує насторожено ставитися до даного засобу.

У формі мазі ліки призначається зовнішньо, для лікування шкірних патологій. Диоксидин в ампулах, що випускається в концентрації 0,5% і 1%, застосовують при інфекційно-запальних захворюваннях у вигляді уколів, а також закопувань в ніс і вуха.

Його повні аналоги – Хіндіокс в розчині і Діксін володіють такими ж властивостями, однак на аптечних прилавках вони зустрічаються досить рідко.

Диоксидин для вух застосовують на тих стадіях отиту, коли більш щадні препарати виявилися безсилими.

Показання до призначення

Згідно з інструкцією із застосування, гідроксиметилхіноксиліндіоксид застосовують при всіляких інфекційних хворобах:

  • запалення очеревини;
  • цистит;
  • інфекції ЛОР-органів – тонзиліт, нежить, запалення середнього вуха;
  • шкірні ураження, опіки, гнійні нариви, виразки;
  • запальні явища в молочній залозі;
  • виразка шлунку;
  • менінгіт.

Серед основних показань до використання медикаменту є гнійний отит.

Диоксидин при отиті у дорослих і дітей ефективно знищує шкідливі бактерії, що стали причиною запального процесу, а також за короткий час дозволяє вилікувати захворювання.

Зазвичай антисептик призначається в таких випадках:

  • якщо захворювання набуло затяжний характер і турбує протягом тривалого часу;
  • якщо випробувано безліч препаратів, включаючи антибіотики;
  • якщо виділення з вуха придбали зеленуватий відтінок, неприємно пахнуть і містять гній.

У дитячому віці розчин використовують в особливих випадках. Перед використанням дитині необхідно перевірити функцію сечовидільної системи і провести пробу на чутливість до речовини.

Як впливає при отиті

Ефективність крапель у вуха Диоксидин доведена вченими давно. Засіб володіє наступними позитивними властивостями:

  • бактерицидну – вражає практично всі типи хвороботворних мікробів;
  • протизапальну – зменшує запалення в зоні локалізації інфекції;
  • знеболююче – завдяки зменшенню набряклості і роздратування, полегшує больові відчуття.

Лікувальна дія активного компонента відбувається дуже швидко: гідроксиметилхіноксиліндіоксид руйнує ДНК патогенних мікроорганізмів, не зачіпаючи здорові клітини. Негайна загибель бактерій дозволяє уникнути виникнення стійкості проти ліки.

Однак медикамент досить токсичний, і при перевищенні призначеної дозування може спровокувати побічні реакції.

У деяких випадках при лікуванні отиту лікарі рекомендують закапувати розчин не тільки в органи слуху, але і в ніс: так можна посилити ефективність терапії і знищити патогенних мікроорганізмів через носоглотку, що з’єднується із середнім вухом.

Звичайне запалення середнього вуха лікують розведеним з фізіологічним розчином препаратом. Гнійні форми отиту вимагають застосування чистого гідроксиметилхіноксиліндіоксид. При цьому з вушної порожнини попередньо видаляють гнійні виділення з допомогою перекису водню.

Перед застосуванням необхідно провести тест на переносимість речовини. Для цього кілька крапель розчину капають на шкірні покриви і вичікують кілька годин. При відсутності будь-яких негативних реакцій можна приступити до терапії.

Спосіб застосування та дози

Перед закапуванням розчину вушну порожнину необхідно попередньо підготувати. З вух вичищають надлишки сірки за допомогою ватних паличок. При скупченні гнійної слизу її слід розчинити пероксидом водню.

Перш за все, ліки розводять з хлоридом натрію в співвідношенні 1 до 5.

Капати Диоксидин в вухо дорослому потрібно по 3-4 краплі за раз.

При хронічному нежиті і гаймориті розведену рідину застосовують тричі на день, по 2 краплі.

При гнійної формі отиту медикамент вводять в органи слуху в чистому вигляді, по 3 краплі.

Курс терапії не повинен перевищувати 1 тижня. Найчастіше вистачає двох-трьох днів для полегшення симптомів.

Використання в дитячому віці

Незважаючи на те, що в анотації до ліків відсутня інформація про лікування органів слуху, Диоксидин при отиті у дітей іноді призначається педіатрами. Тривалість курсу і потрібна дозування встановлюється лікарем, після здачі аналізів.

У дитячому віці використовується 0,5% розчин. Перед застосуванням ліки необхідно розвести хлоридом натрію. Диоксидин в вухо дитині капають по 2 краплі двічі на день.

При нежиті і запаленні гайморових пазух речовина застосовують по 1 краплі в кожну пазуху носа, 2 рази на добу.

Розбавлене хлоридом натрію засіб придатне протягом доби. Не слід зберігати розчин у холодильнику.

Необхідність використання диоксидина в педіатричній практиці досить спірна. Найчастіше засіб призначають лікарі «старого гарту», ??проте недостатність даних про механізм його дії, а також ризик передозування викликають великі побоювання.

В даний час існують більш прийнятні і м’які бактерицидні ліки, якими можна з успіхом замінити медикамент, не побоюючись його негативного впливу.

Протипоказання і побічні ефекти

Гідроксиметилхіноксиліндіоксид – токсична речовина, яка потребує обережного ставлення. Найчастіше лікування препаратом здійснюється в стаціонарних умовах, під руководствоммедіцінского персоналу. Домашнє застосування допускається при ретельному виконанні інструкції і призначень фахівця.

Закапувати Диоксидин в вуха необхідно тільки за рекомендацією лікаря. Деякі види отиту можна вилікувати, не вдаючись до даного засобу.

З точки зору лор-лікарів дані ліки є досить неоднозначним. Незважаючи на його потужну антибактеріальну активність, він має строгі протипоказання і серйозні побічні ефекти.

Засіб заборонено:

  • в період вагітності: воно здатне спровокувати мутацію генів у ембріона;
  • під час лактації;
  • в дитячому віці до 7 років;
  • особам з важкими нирковими захворюваннями;
  • при індивідуальній непереносимості діючої речовини.

З побічних реакцій від препарату можна відзначити;

  • кишкові порушення;
  • больові симптоми в голові;
  • спазми м’язів;
  • алергічні прояви;
  • виникнення пігментних плям;
  • збільшення температури тіла;
  • судомний синдром;
  • порушення сну;
  • розлад шлунка – пронос, блювота;
  • почервоніння і свербіж шкірних покривів.

Найбільш часто негативні наслідки зафіксовані при внутрішньовенному введенні.

У деяких випадках препарат є вкрай необхідним. Наприклад, коли традиційна терапія гнійних захворювань не принесла бажаного результату. У таких ситуаціях необхідно уважно ознайомитися з інструкцією із застосування і неухильно дотримуватися всіх рекомендації фахівця.