Нефротичний набряки: як лікувати, діагностика, патогенез

Захворювання нирок впливають як на сечовидільну систему, так і на організм в цілому. Прикладом цього є нефротичний набряки, що виникають при хворобі нирок різного генезу, які проявляються спочатку на обличчі, а потім на всьому тілі. Причина розвитку цього стану лежить в порушенні обміну речовин, що веде до спотворення балансу білків і жирів, які відносяться до основних складових стінки судин.

Що називають набряклим нефротичним синдромом?

Захворювання запального, аутоімунного, травматичного генезу проявляються порушеннями одного з основних процесів в нирках: фільтрації, реабсорбції і секреції. Нефротичний синдром – це сукупність симптомів, що виникають на тлі значної втрати протеїнів з сечею, порушення білкового і жирового обміну, що проявляється набряками і підвищенням артеріального тиску.

умови виникнення

Причини розвитку нефротичного синдрому:

  • різні види нефриту – запалення нирок;
  • системна червона вовчанка;
  • амілоїдоз нирок – відкладення крохмалю;
  • цукровий діабет;
  • нефрит у вагітних;
  • геморагічна форма васкуліту – запалення мікросудин;
  • алергічні стани;
  • токсичне ураження нирок;
  • онкологічне захворювання.

Патогенез виникнення набряків

Механізм нефротичних набряків пов’язаний з порушенням проникності клубочків нефронів для білків. Підвищена проникність веде до того, що альбуміни і глобуліни проходять через нирковий бар’єр і виводяться з сечею. Таким чином, кількість цих показників в крові значно зменшується. Втрата білків провокує зниження онкотичного тиску, регульованого рівня протеїнів.

Падіння тиску, в свою чергу, проявляється виходом рідини з судин, і зменшенням об’єму циркулюючої крові, що виражається розвитком набряків. Зниження обсягу крові є критичним станом для організму, тому активується симпатична нервова і ренін-ангіотензинової системи. У відповідь на це виникає затримка іонів Na і води, що підвищує рівень прояву в набряковому синдромі.

Патогенез підвищення артеріального тиску заснований на тому, що зниження об’єму циркулюючої крові веде до рефлекторного скорочення м’язів стінки судин і активації централізації кровообігу. А також стимуляція роботи симпатичної нервової системи з викидом адреналіну і норадреналіну сприяють підвищенню тиску.

Як проводиться діагностика нефротичних набряків?

Набряки при нефриті досліджують за допомогою лабораторних методів:

  1. Загальний аналіз крові – при запаленні нирок можливі зміни лейкоцитів у бік їх збільшення, нейтрофільний зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ.
  2. Біохімічне дослідження венозної крові – зменшення загальної кількості білків нижче 50 г / л, зниження показника альбуміну – 30 г / л і нижче, порушення співвідношення між альбумінами і глобулінами. Показники холестерину, ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності, тригліцеридів вище норми.
  3. Загальний аналіз сечі – кількість білка вище 3,5 г в аналізі, що відповідає втратою протеїнів 30-45 г / добу, наявність воскоподібні циліндрів, слизу, жирових включень. При нефриті гострого перебігу в сечі є лейкоцити, еритроцити і бактерії.

Для підтвердження, що набряки виникли через порушення роботи нирок, потрібно зібрати детальний анамнез і провести первинний огляд. У з’ясуванні скарг потрібно звернути увагу на те, виражений чи набряки на обличчі з ранку, зменшується чи до другої половини дня або стає майже непомітним. Подальший розвиток хвороби характеризується набряком всього тіла на тлі підвищення артеріального тиску.

При огляді набряків потрібно звернути увагу на їх симетричність, структуру і колір. Це важливо, оскільки набряки при нефротичному синдромі за цими характеристиками відрізняються від таких при захворюваннях серцево-судинної системи. Ці маніпуляції не займають багато часу і допомагають визначити джерело набряклості.

Як лікувати?

Допомога при нефротичному синдромі залежить від захворювання, яке його викликало. На тлі основної терапії необхідно коригувати режим пиття і вживання кухонної солі. Рідина потрібно приймати часто і невеликою кількістю, а добовий обсяг повинен бути помірним. На період лікування найкраще відмовитися від вживання солі або звести її кількості до мінімуму.

З метою виведення води, яка накопичилася в міжклітинному просторі і спровокувала нефротичну набряклість, застосовують діуретики «Фуросемід» і «Гипотиазид» – типові представники цієї групи, успішно борються з набряклим синдромом. Вони провокують виведення іонів калію, тому паралельно потрібно приймати «Аспаркам» чи «Панангин», які призводять цей показник в норму.

Гарним доповненням буде застосування рослинних зборів, що поліпшують функції нирок. До них відноситься чай з брусниці, мучниці і спеціальні комплексні ниркові збори.

Якщо зменшення набряків не вплинуло на артеріальний тиск, консервативну терапію доповнюють гіпотензивними препаратами, здатними повернути нормальний рівень тиску. З цією метою застосовують «Пропранолол», «Капропріл», «Верапаміл». Важливо, що лікування має проходити під контролем лікаря, адже боротьбу з набряками можна починати тільки тоді, коли відоме джерело їх появи.