Дослідження і діагностика каменів в нирках: аналіз каменів і сечі, МРТ

У практиці урологів сечокам’яна хвороба є поширеною патологією. Симптоматика захворювання схожа у всіх випадках, але відмінні розміри і місце локалізації каменів (конкрементів). Ретельно вивчивши анамнез і оглянувши пацієнта, лікар попередньо вже може встановити причину порушення. Діагностика каменів в нирках – важливий етап, який дозволяє з точністю визначити вид конкрементів і місце їх розташування, що важливо при підборі терапії.

Опитування хворого

Діагностика будь-якого захворювання починається з усного опитування пацієнта. Перед відвідуванням лікаря хворому потрібно попередньо підготуватися. Збір анамнезу – важливий етап обстеження. Щоб не забути якісь важливі моменти, можна скласти список і записати в ньому скарги. Лікарю потрібно обов’язково повідомити наступну інформацію:

  • характер болю і місце її локалізації;
  • прийняті в даний момент лікарські препарати і їх дозування;
  • перенесені раніше захворювання, в тому числі не відносяться до сечовидільної системи;
  • інші зміни у функціонуванні організму (дискомфорт, періодичність сечовипускання, печіння і т.д.).

Якщо сам пацієнт не володіє інформацією про спадкової схильності до сечокам’яної хвороби, то потрібно уточнити цей момент у близьких родичів. Важливо повідомити лікаря про всі зміни в організмі, навіть якщо на думку самого хворого вони не відносяться до сечовидільної системи. Найчастіше скарги, які пред’являють пацієнти при каменях у нирках, такі:

  • хворобливе і часте сечовипускання;
  • неможливість повноцінно спорожнити сечовий міхур;
  • гостра ниркова колька (больовий синдром).

Дані симптоми в рідкісних випадках можуть бути і проявом інших патологій, але частіше свідчать про проблеми саме в сечовидільної системи. Для верифікації діагнозу доктор призначає додаткові методики обстеження (аналіз крові і сечі, рентген і т.д.).

огляд

Діагностування каменів в нирках за допомогою візуального огляду, пальпації (обмацування) і перкусії (простукування окремих ділянок) не володіє достатньою інформативністю. Зовнішніх змін поверхневих тканин, як правило, не відзначається, а стан шкірних покривів зберігається в нормі. Пацієнт найчастіше має кволий зовнішній вигляд. Визначити наявність конкрементів допомагає позитивний симптом Пастернацького на стороні ураження (біль при постукуванні).

Намацати камінь при пальпації можна тільки у пацієнтів з низькою масою тіла. У деяких випадках у худорлявих людей відчувається зміна розміру нирки. Якщо біль при постукуванні відзначається з обох сторін, то це ознака двостороннього ураження. Якщо синдром Пастернацького позитивний тільки зліва чи справа, то значить, патологічний процес носить односторонній характер. У будь-якому випадку для підтвердження діагнозу потрібне додаткове обстеження.

Огляд пацієнта при підозрі на камені в нирках важливий для диференціювання від інших патологій. Схожою симптоматикою можуть проявлятися апендицит, захворювання печінки і шлунка. Саме промацування і простукування певних областей дозволяє виключити патології шлунково-кишкового тракту. Після збору анамнезу та огляду пацієнта лікар попередньо діагностує конкременти в сечовидільної системи, а подальше обстеження необхідно для підтвердження.

Лабораторні методи діагностики

Після огляду і опитування пацієнта з підозрою на каміння в нирках лікар направляє його здати аналізи. Щоб діагностувати патологічний процес в сечовидільної системи, застосовують такі види лабораторних досліджень:

  • Загальний аналіз крові. У гострій фазі хвороби характерно збільшення ШОЕ і рівня лейкоцитів, можливо зниження гемоглобіну.
  • Загальний аналіз сечі. Про наявність конкрементів в нирках свідчить присутність білка, крові, гною і циліндричного епітелію. Аналіз кислотності дозволяє попередньо вивчити склад ниркового каменя. Здавати рекомендується біологічний матеріал, зібраний вранці.
  • Біохімічний аналіз крові. Характерний високий рівень сечової кислоти, креатиніну, кальцію, фосфору і магнію.
  • Проба за Зимницьким. Дозволяє оцінити правильність функціонування нирок на підставі результатів дослідження щільності урини, зібраної протягом доби.
  • Бактеріологічний посів сечі. Необхідний для того, щоб виявити, чи є в сечі патогенні мікроорганізми, що провокують запальний процес.
  • Аналіз рівня паратгормону і кальцитоніну. Призначають хворим з двостороннім ураженням коралоподібні і рецидивуючими конкрементами.

Щоб зробити аналіз хімічного складу каменів з нирок, може бути призначено мікроскопічне дослідження осаду сечі. Цей метод дає можливість виявити мікроліти, які є основою для зростання великих конкрементів. Аналіз сечі при каменях в нирках володіє високою інформативністю. Саме за складом і властивостями урини можна визначити протікає патологічний процес в сечовидільної системи. Вивчити то, з чого складаються камені з нирок, тобто здати матеріали на аналіз для дослідження складу конкрементів, важливо в першу чергу тому, що від цього залежить правильність лікування.

Добовий збір сечі і подальше її вивчення інформативно в плані вивчення кристалів і солей, що виводяться з організму. Також проба Зимницьким дозволяє досліджувати кислотність урини в різний час доби. Який аналіз сечі потрібно здати в кожному конкретному випадку, лікар вибирає індивідуально виходячи з наявних даних. Якщо у пацієнта в анамнезі є відомості про сечокам’яної хвороби, то лікар може обмежити лабораторні дослідження тільки загальними методиками.

Інструментальні методи діагностики

Якщо раніше для постановки діагнозу лікарі керувалися лише результатами аналізів і даними огляду пацієнта, то зараз для отримання достовірної та інформативною клінічної картини використовують різні методи інструментальної діагностики. Обстеження дозволяють оцінити стан внутрішніх органів за допомогою спеціальної апаратури. У сучасній медицині для вивчення функціонування сечовидільної системи використовують такі методи інструментальної діагностики:

  • рентгенографія;
  • ультразвукове дослідження;
  • Комп’ютерна томографія.

Інструментальна діагностика є невід’ємною частиною обстеження. Візуалізація органу і розшифровка результатів допомагає лікареві при виборі тактики лікування, що дозволяє відразу ж підібрати найбільш адекватний варіант терапії. Якщо показано оперативне втручання (дроблення лазером, ультразвуком і т.д.), то інструментальну діагностику в подальшому використовують для оцінки змін в динаміці.

Ультразвук каменів в нирках

УЗД нирок – це метод інструментальної діагностики, який полягає в дослідженні органу через верхню стінку черевної порожнини за допомогою ультразвукових хвиль. Як правило, при підозрі на конкременти в нирках одночасно вивчають і функціонування сечоводу. В процесі УЗД фіксують:

  • наявність конкрементів;
  • розмір, кількість і форму утворень;
  • обсяг і структуру нирок;
  • стан сечовивідних шляхів;
  • патологічні зміни в органі.

Перевагою ультразвукової діагностика є те, що за допомогою дослідження лікар виявить навіть дрібні конкременти і пісок, які можуть не діагностуватися при рентгенографії. Протипоказань для УЗД немає і процедуру можна проходити в будь-якому віці. Перед діагностикою потрібно провести певну підготовку, яка необхідна для того, щоб виключити спотворення результатів. Для цього потрібно випити приблизно 2 літри води, щоб наповнити сечовий міхур.

Рентген каменів в нирках

Поширеним методом інструментальної діагностики конкрементів в нирках є рентгенографія. Всі сучасні поліклініки вже оснащені даними обладнанням, тому пройти процедуру можна безкоштовно за місцем проживання. Недоліком рентгенологічної діагностики є те, що вона може показувати тільки камені розміром більше 3 мм, що складаються з оксалатів. Інші типи конкрементів виявити складно, так як вони не пропускають промені, і тіні не видно на знімках.

Іноді перед рентгенологічним дослідженням лікар призначає попереднє очищення кишечника. Процедура необхідна для того, щоб усунути спотворення результатів через що скупчилися газів. Камені можуть бути не видно і при збігу їх проекції з хребцями, тобто місце, куди падає тінь, накладається на кісткові структури. Ввести рентгенолога в оману при описі знімка можуть конкременти жовчного міхура, лімфатичні вузли в заочеревинному просторі і інші зміни. Їх візуалізація на рентгенівському знімку схожа з каменями в нирках.

Рентген з контрастом при каменях в нирці

Інформативним і доступним методом діагностики конкрементів є рентгенологічне дослідження з контрастом. Використання способу широко поширене в практиці урологів, так як для процедури не потрібно дорогого устаткування. За результатами рентгена з контрастом лікар отримує інформацію про розмір і місце локалізації каменю, стані сечовидільної системи та функціонуванні нирок.

Перевагою дослідження з контрастує речовиною є те, що на знімку конкременти нирок відрізняються від інших частинок. Серед недоліків методики виділяють можливість виникнення алергічної реакції. Контрастує речовина, яку вводять внутрішньовенно, містить в своєму складі йод. Якщо ж раніше у людини не відзначалося алергії на цей препарат, то ймовірність розвитку реакції мінімальна.

Комп’ютерна томографія каменів нирки

Для отримання повноцінної картини про стан сечовидільної системи лікарі застосовують комп’ютерну томографію. Інформативність дослідження значно перевершує інші методи дослідження. Вартість комп’ютерних томографів висока, і тому лише невелика кількість поліклінік оснащені даними обладнанням. Для виявлення каменів у нирках КТ проводять без контрасту. При виявленні будь-яких порушень лікар може призначити повторне обстеження з введенням контрастує речовини.

Багато пацієнтів плутають КТ і МРТ, але тут варто відзначити, що це різні способи діагностики. Комп’ютерна томографія – це метод дослідження внутрішніх органів за допомогою рентгенологічних променів. МРТ (магнітно-резонансна томографія) – спосіб вивчення, в основі якого лежить застосування магнітного поля і радіочастотних імпульсів. Так як камені мають високу щільність, то інформативніше їх досліджувати за допомогою рентгенівських променів. МРТ ж застосовують частіше для оцінки стану м’яких тканин.

Перевагою КТ є те, що за допомогою дослідження можна виявити камені будь-якого розміру, з високою точністю визначити їх вид і місце локалізації. Комп’ютерна томографія дозволяє виключити інші патологічні порушення, які мають схожі прояви. Крім того, за допомогою дослідження лікар отримує інформацію про ступінь закупорки сечоводу і будову сечовидільної системи.

Діагностика каменів в сечовидільної системи, як правило, не викликає складнощів у лікарів. Важливо при перших симптомах порушення функціонування нирок звернутися до лікаря і детально розповісти про наявні скаргах. Здача першорядних аналізів не забирає багато часу, але при цьому дозволяє виявити запальний процес уже на початкових етапах розвитку. При відхиленні показників і підтвердження наявності каменів, лікар призначить додаткове обстеження і підбере адекватне лікування.