Дезадаптація як психологічне відхилення від норми

Численні прояви дезадаптації особистості в суспільстві багатьма помилково сприймаються як пороки виховання або психічного розвитку. Знання істинних причин, видів, проявів, методів корекції цього негативного особистісного відхилення дозволить прийняти своєчасні заходи. Процес корекції дезаптации є досить складним і тривалим, тому займатися цією проблемою повинні кваліфіковані фахівці – психологи та соціальні педагоги.

Психологічна адаптація і дезадаптація

Протягом усього життя людина засвоює норми і правила того суспільства, членом якого він стає при народженні або зміні місця проживання, навчання, роботи. Тобто він приймає ці норми і правила як свої, слід їм і в результаті стає повноправним членом конкретної соціальної групи.

Визначення адаптації (лат. Adaptatio) в психології – це психологічний і фізичний пристосування людини до нової середовищі. Приходячи в колектив, будь-яка людина (дитина або дорослий) хоче реалізувати власні потреби у визнанні та повазі. Але стикається з такими ж вимогами до себе з боку членів нової групи. Далеко не завжди цей процес відбувається безболісно для обох сторін і без втручання керівництва або фахівців-психологів.

Дезадаптація позначає психофізіологічний невідповідність індивіда вимогам нових умов життя. Вона характеризується нетиповим для дитини або дорослого поведінкою в конкретному середовищі спілкування, яке не відповідає його віковим психофізіологічним нормам і супроводжується емоційними, фізіологічними і поведінковими відхиленнями.

Відхилення від загальноприйнятих правил поведінки тягнуть за собою досить серйозні для особистості наслідки: погіршення здоров’я, здібностей до самореалізації, навчання, праці. Члени товариства роблять спроби перевиховання, пристосування до своїх нормам і правилам.

Психологи вважають дезадаптацію особистості серйозною проблемою, яка потребує послідовної та часом довгостроковій, багатопланової корекційної роботи як з дезадаптованих особистістю, так і з її оточенням. Результатом психосоціальних методів впливу є реадаптация особистості – відновлення адаптаційних можливостей, пристосування до умов, що змінилися вимогам оточення і якнайшвидшої соціалізації в новому суспільстві. Тут є важливим дотримання двох умов: бажання самої людини скоріше пристосуватися до умов, що змінилися, середовища і професіоналізм фахівців, що займаються його проблемою.

Найбільш сприятливим результатом роботи фахівців з дезадаптованих особистістю та її оточенням є коадаптація, тобто їх взаємне пристосування один до одного, терпляче взаємоповага, свідомий облік особливостей, створення максимального психічного і фізичного комфорту.

Причини, види та стану дезадаптації

Протягом життя людина не один раз потрапляє в нове середовище, що змушує його кардинально змінювати не лише поведінку, а й власні погляди і звички. Часом це відбувається різко, болісно для особистості, викликає протестні дії по відношенню до оточуючих і вимагає від них терпіння і розуміння, а іноді і примусових заходів впливу, якщо людина відмовляється слідувати розумним умовам співіснування з середовищем.

Причини дезадаптації особистості численні і криються як в особливостях її психологічного, розумового, морального, фізичного, соціального розвитку, так і в особливостях тієї нової середовища, в яку він потрапляє. Середа буває благополучною або неблагополучною, заснованої на загальноприйнятих людських цінностях або на протиріччях з ними, що висуває посильні або непомірні вимоги до новачка, контрольованою з боку відповідних служб або безконтрольною.

З несприятливих факторів, що сприяють розвитку дезадаптації можна виділити основні чотири:

  1. 1. перехідний вік у школярів і підлітків;
  2. 2. психічна слабкість, при якій вимоги суспільства здаються завищеними для особистості;
  3. 3. травмують психіку події в житті людини, тривалі стреси;
  4. 4. психічні розлади і хвороби.

До основних видів дезадаптації можна віднести:

  • психічна (Або психосоціальна). Виникає в період статевого дозрівання особистості, коли можливі різкі коливання в емоційно-вольовій сфері, негативні прояви акцентуації характеру, особливостей виховання і розумового розвитку. В цей час підліток стає особливо чутливим до критики, вимогам і впливів з боку сім’ї, шкільного колективу, однолітків. Реакція може бути зовні бурхливої ??або, навпаки, внутрішньої, прихованої, але доставляє йому безліч негативних переживань і штовхає на необдумані вчинки.
  • Соціальна. Характеризується відхиляється від загальноприйнятих норм поведінкою і демонстративним порушенням правил моралі та законів, ухиленням від корисної діяльності, вживанням тютюну, алкоголю, наркотиків. Така поведінка є наслідком неправильного виховання, відсутністю поваги і уваги до суттєвих життєвим і духовним потребам індивіда з боку значущих для нього людей. У запущених випадках соціальна дезадаптація виражається в кримінальних діяннях, участі в злочинних угрупованнях, коли формуються специфічні для цього середовища морально-етичні норми і поняття.
  • Патогенна. Це результат вроджених або придбаних порушень в психофізіологічному розвитку самої особистості, до яких відносяться різні фобії, нервово-психічні захворювання, порушення в розвитку головного мозку і аналізаторів (особливо зорового і слухового), енурез.
  • Психологічна. Внутрішні, особистісні порушення самооцінки (істотно завищена або занижена), цінностей.

У більшості вивчених випадків спостерігається поєднання різних видів дезадаптації з переважанням одного з них. Неможливість досягти якогось ідеалу або цілі призводить до конфліктів з самим собою і оточуючими, до розпачу, розчарування, втрати життєвого тонусу, презирливому і мстивому поведінки як до себе, так і до інших людей. Прихована психологічна дезадаптація зовні не проявляється, але приносить людині внутрішні гострі переживання і страждання. Травмуючі зовнішні ситуації, наприклад, сімейний конфлікт, посилюють негативний стан людини і можуть привести до психогенної депресії і дезорганізації поведінки.

корекція дезаптации

Роботу з дезадаптованих клієнтом слід починати з встановлення довірчих відносин. Психолог допомагає йому усвідомити суть і причини його проблем, знайти можливості і шляхи їх подолання. Необхідно переконати людину в тому, що він має достатньо внутрішніх сил для вирішення особистісних проблем і обов’язково знайде відповідні способи. Клієнт повинен зрозуміти, яких навичок спілкування йому не вистачає, усвідомити власні помилки у встановленні зв’язків з іншими людьми.

На наступному етапі психолог з клієнтом розглядають план і способи подолання тих труднощів, які перешкоджають його входженню в суспільство. Не виключено, що буде передбачена робота фахівця з оточуючими, негативно або позитивно впливають на самопочуття і поведінку дезадаптированного людини (члени сім’ї, друзі, члени навчального або трудового колективу і т. Д.).

По завершенні кожного етапу наміченого плану проводиться спільний аналіз того, чи досягнуто позитивний результат конкретних дій психолога або клієнта, які помилки допущені. Клієнт обов’язково повинен переконатися, що без його власних цілеспрямованих зусиль бажаного результату він не зможе досягти. Психолог виступає в ролі зацікавленого помічника і консультанта, вербально стимулює подальші кроки на шляху до реадаптації особистості.

профілактика дезадаптації

Мета профілактичних заходів дезадаптації – запобігання розвитку чинників, що негативно впливають на процеси входження людини в нове середовище (шкільну, професійну). В окремих випадках потрібне об’єднання зусиль не тільки керівників установи, а й сім’ї, психологів, педагогів, представників органів охорони дитинства та правопорядку, членів соціуму, позитивно налаштованих до його дезадаптованих члену.

Програма профілактики дезадаптації членів колективу повинна включати в себе заходи по створенню комфортних умов проживання, формування позитивного психологічного клімату, педагогічну роботу з сім’єю і її окремими членами.

Форми роботи – індивідуальні та колективні, групові. Це можуть бути бесіди, консультації, тренінги, цілеспрямовані дозвільні заходи, формування традицій. Їх мета – виховання певних якостей особистості, формування таких рис характеру, які дозволять індивідууму відчувати себе рівноправним в суспільстві в цілому і в вузькій соціальній групі.

Велике значення слід надавати своєчасному виявленню фактів недоброзичливих, зневажливих відносин серед членів колективу, їх негативного психоемоційного стану. Періодичний психологічний моніторинг групи і окремих її членів гарантує можливості індивідуального зростання, попереджає внутрішні і зовнішні конфлікти, негативно впливають на якість і продуктивність навчального або будь-якого іншого праці.